Історіографічна спадщина «Глухівського періоду» історії Гетьманщини 1708 - 1782 рр.

Abstract

Стаття присвячена історіографічній спадщині "Глухівського періоду" історії Гетьма нщини, кількісній і якісній характеристиці, персоналіям історіографічного процесу ХVІІІ ст., їх особистому внеску у написання козацьких літописів, діаріушів, щоденників, перших історичних творів спробам створення документальної бази історичних праць, формуванню змісту національно -державницької ідеології даного періоду та її впливу на збереження автономно-правових засад у взаємовідносинах з Росією та іншими державами. Метою роботи є систематизація історіографічних пам’яток, створених у "Глухівський період", встановлення їх змістової значущості для с тану історичної думки та її впливу на форму вання політичного менталітету українського суспільства, розкриття посилення автономістсь ких настроїв після виступу гетьмана І. Мазепи, показ зародження археографічної та антикварної діяльності і її значення для у країнської історії, збагачення української історичної думки новими творами, вивчення перших кроків щодо застосування принципів науки до осмислення історичних явищ і подій. Завданнями роботи є визначення ролі Генеральної військової канцелярії у підготовці світської еліти та написанні її представниками літописів, діаріушів, компактів та суто документальних збірників, закладанні основ української історіографії, формуванні політичної культури і національно -державницької ідеології, виокремлення такого особливого явища, як державне літописання. Предметом дослідження є сам процес створення історіографічної спадщини у часових межах "Глухівського періоду", активізація історичної праці, котра має значно глибше національне коріння, ніж зв’язок з ідеями романтизму і народності, що постали в Західній Європі. Об’єкто м роботи є аналіз політико-ідеологічного змісту літописних творів полковника Г. Граб’янки, канцеляриста Генеральної військової канцелярії С. Величка, генерального обозного Я. Лизогуба, військового канцеляриста та погарського війта Г. Покаса, полкового об озного С. Лукомського та інших. Також визначено мету написання та зміст державних діаріушів, що створювалися групами від двох до десяти службовців Генеральної військової канцелярії, особистих щоденників генерального хорунжого М. Ханенка, генеральних канцеляристів П. Борзаківського та П. Ладинського, генеральнго підскарбія Я. Марковича, сина гетьмана Д. Апостола - через деякий час полковника П. Апостола. Оцінено зміст перших праць з української історії П. Симо новського, В. Рубана, Я. Марковича, програм Топографічного описання Геть манщи ни (1778 - 1781 рр.) і опису культурно-релігійних цінностей 1780 р. В. Туманського, віршованої праці на історико -політичну тематику С. Дівовича "Розмова Великоросії з Малоросією", політичного змісту філософії українського просвітителя- демократа Я Козельського та вітчизняного правознавця Ф. Чуйкевича.