У статті висвітлюються нерозв’язані проблеми, суперечності і недоліки системи вітчизняної освіти.
Наголошується на необхідності впровадження суб’єкт-суб’єктного формату відносин між тими, хто навчає, і
тими, хто навчається, а також зміни традиційної прогресистсько-сцієнтистської освітньої парадигми на
гуманітарно-екзистенційну, базовану на філософії первинності буття людини в світі. При модернізації й
реформуванні української освіти необхідно враховувати світові цивілізаційні процеси, зміни у сфері суспільного
розвитку, а також особливості нинішньої політичної, економічної й соціальної ситуації в Україні. Визначено
головні завдання в царині удосконалення функціонування освітньої системи, а також прогнозне передбачення
умов її розвитку. Виокремлено роль інноваційних підходів у розбудові української освіти і важливість розширення
можливостей для мобільності її суб’єктів. Окреслено роль і місце ключової постаті педагога в освіті
майбутнього. Показано шкідливість радикалістської теорії антипедагогіки. Подається висновок, що освіта
XXI століття має будуватися на поєднанні кращих вітчизняних освітніх традицій з передовим досвідом у
освітній справі розвинених країн. Розглянуто найголовніші, найбільш характерні особливості, риси і якості,
якими має володіти сучасний український учитель у вимірі нинішніх європейських вимог.
The article highlights unresolved problems, contradictions and shortcomings of the national education system.
Emphasizes the need to introduce a subject-subject format for the relationship between trainers and
students, as well as changes in the traditional progressive-scientific educational paradigm on
humanitarian-existential, based on the philosophy of the primacy of human existence in the world. At modernization and
reform of Ukrainian education must take into account world civilization processes, changes in the public sphere
development, as well as the peculiarities of the current political, economic and social situation in Ukraine. Definitely
the main tasks in the field of improving the functioning of the educational system, as well as forecasting
conditions of its development. The role of innovative approaches in the development of Ukrainian education and the importance of expansion are highlighted
opportunities for mobility of its subjects. The role and place of the key figure of the teacher in education are outlined
of the future. The harmfulness of the radical theory of antipedagogy is shown. It is concluded that education
The XXI century should be based on a combination of the best domestic educational traditions with best practices
educational affairs of developed countries. The most important, most characteristic features, features and qualities are considered,
which a modern Ukrainian teacher should have in measuring the current European requirements.