У статті досліджено особливості художньо-документального осмислення німецько-радянської та радянсько-афганської війн в романах Світлани Алексієвич «У війни нежіноче обличчя» та «Цинкові хлопчики». Це відбувається через сприйняття жінки як безпосередньої учасниці війни, матері, дружини, у якої війна забрала найдорожче – сина, чоловіка, батька. Наявність архетипних образів для поєднання окремих розділів є поширеною практикою в обох романах. У своїх романах С. Алексієвич представила архетипний образ жінки-хранительки сучасного звучання, з переконливими індивідуальними рисами, переконуючи читача, що цей образ завжди актуальний, адже кожен талановитий митець розкрив не лише його оригінальний зміст, а й торкнувся того нового, що є близьким людині кожного століття.
The article examines the features of a fiction-documentary comprehension of the German-Soviet and Soviet-Afghan wars in the novels of Svetlana Alexievich «The unwomanly face of war» and «Zinky Boys». It occurs through the perception of a woman as a direct participant in the war, a mother, wife, whose war took away the most expensive – son, husband, father. The presence of archetypal images to combine separate chapters is common in both novels. In both her novels, S. Alexievich gave the archetypal image of a woman-keeper of modern sound, individual features, convincing the reader that this image is always relevant because each talented artist revealed not only its original meaning, but also created something new that was close to the man of each century.
