Abstract:
Автор статті робить спробу проаналізувати близько десяти нових знахід ок празьких грошів ХІV – ХV ст. на території Поділля, показує роль празького гроша як основного номіналу в грошовому обігу європейських держав та подільського краю зокрема.
Джерела з історії грошового обігу Поділля відображають процеси, які відбувались у результаті зміни політичного, соціально-економічного устрою внаслідок відвоювання Литовським князівством у
Золотої Орди у 1362 – 1363 рр. Київщини, Чернігівщини, Новгород -Сіверщини та Поділля, заснування племінниками литовського князя Ольгерда – князями Коріатовичами в другій половині ХV ст. Подільського князівства. Саме тоді українські землі від Покуття до Середнього Подніпров’я отримали історичну назву «Поділля».
Розвиток виробництва, будівництво нових подільських міст-фортець у Сатанові, Смотричі, Кам’янці-Подільському, Рові, Брацлаві, Хмільнику, які захищали від татарських набігів «порубіжне суспільство», сприяли розвитку ремесел, торгівлі, формуванню нових грошових відносин та власного монетного карбування на подільських землях у складі Великого князівства Литовського у 1363 – 1569 рр.
Попередні та сучасні знахідки скарбів монет на теренах Поділля яскраво свідчать про активне включення подільського ринку у систему тісних торговельних контактів з країнами Центральної та Західної Європи, про появу в грошовому обігу краю срібних іноземних монет. Серед них домінують срібні празькі гроші 1300 – 1547 рр., угорські срібні денарії, гроші, руські грошики Червоної Русі (Галичини), польські, литовські, молдавські півгроші, денарії, наслідування дирхему Золотої Орди хана Джанібека (1342 – 1357), шилінги Тевтонського ордену, гроші Лівонського ордену.
Вивчення нових скарбів та окремих знахідок празьких грошів, їх фракцій, в тому числі місцевого карбування, допоможуть дослідникам більш повно відтворити характерні особливості подільського грошового ринку досліджуваного періоду, частку цього номіналу в загальній масі грошового матеріалу.