Abstract:
У статті висвітлено історичні
передумови розвитку двомовного
(багатомовного) навчання в
Україні. Визначено цілі та
принципи державної мовної
політики України, окреслено
закони про функціонування мов.
На основі результатів здійсненого
дослідження обґрунтовано
пропозиції щодо розвитку
дво(багатомовного) навчання в
нашій країні на основі
європейського досвіду. Основні
напрями можна представити на
декількох рівнях: освітньо-
адміністративному,
концептуальному, регіональному,
науково-методичному,
шкільному, індивідуальному. На
освітньо-адміністративному рівні
треба забезпечити підтримку
освітніх ініціатив з розвитку
двомовності (багатомовності) на
державному, регіональному
рівнях з метою збереження
наявного мовно-культурного
спадку і подальшої інтеграції в
європейський та світовий освітній
простір, забезпечити реалізацію
державної мовної політики в
системі освіти з урахуванням
регіональних особливостей,
забезпечити підготовку
двомовних фахівців. На
концептуальному рівні треба
вдосконалити концептуальні
засади двомовного
(багатомовного) навчання з
урахуванням
західноєвропейського досвіду та
національних особливостей,
вимог ринку праці та
українського соціуму. На
науково-методичному рівні:
вивчити зарубіжний досвід
різноманітних технологій
двомовного (багатомовного)
навчання і провести
експериментальну перевірку їх
застосування в українській освіті,
сформувати навчальне
середовище нової якості завдяки
використанню наявних у країнах
Європи відкритих освітніх
ресурсів. На шкільному рівні:
заохочувати до диверсифікації
навчання мов у школах,
запровадити процес інтеграції
курикулуму з мовних предметів,
забезпечити методичну
підтримку. На індивідуальному
рівні: застосовувати наявний в
учнів, студентів досвід вивчення
мов, сприяти розвитку мовних
здібностей, формувати звичку і
потребу опановувати мови
впродовж життя тощо.
