Спогади Олександра Олексійовича Карпекіна про Глухівський учительський інститут міжреволюційної доби

Abstract

У статті вперше опубліковано другу частину спогадів випускника 1910 року Глухівського учительського інституту О. О. Карпекіна. У них автор системно віддзеркалює своє перебування в стінах інституту від складання вступних екзаменів до післяніститутського навчання в Московському університеті. Відчувається великий педагогічний досвід при аналізі вступних екзаменів: відмічається не тільки послідовність та форма проведення іспитів (усна чи письмова), але й характер завдань із Закону Божого, російської мови, математики, співів тощо. Так, наприклад, викладач Закону Божого А. Міловидов звертав увагу на філософські питання християнського віровчення, а викладач російської мови Д. Савицький діагностував рівень знання граматики, синтаксису тощо. Також О. О. Карпекін у своїх замітках відзначає важливість знань з музики та співів при вступі до закладу. Достатньо цікаво описані студенти інституту післяреволюційної доби. О. О. Карпекін зазначив, що слухачі були різновіковими: від сімейних до юнаків. Відмітив і оліетнічність студентської братії, яка була представлена українцями, білорусами та росіянами. Рельєфно зображено дирекцію інституту 1907 – 1910 років. Так, П. О. Міловський показаний людиною малопідготовленою до менеджерської діяльності в едагогічному закладі. Натомість відзначено вагомий внесок у розвиток закладу його наступника – М. С. Григоревського, який повернув інституту авторитет доби О. Бєлявського та І. Андрієвського. «Революція» М. С. Григоревського охопила всі сторони інститутського життя: від перепланування приінституського майданчика та ремонтів до утвердження дисципліни серед вихованців. О. О. Карпекін відмітив, що новий директор був прекрасним науковцем, обізнаним з досягненнями європейської та американської психології й педагогіки. Разом з тим, автор спогадів не забув про авторитарні, навіть репресивні методи управління нового очільника. Вагома частина мемуарів присвячена характеристиці педагогічного колективу альма- матер. Так, автор відмітив високий рівень підготовки викладача російської мови Є. О. Февральова, співів – М. І. Стратоновича, педагогіки – М. С. Григоревського, Закону Божого – А. І. Міловидова, малювання – В. А. Мохова. У свою чергу критично та навіть з іронією описав професійні якості викладача російської мови М. Я. Компана, історії – Я. М. Кутиря, природничої історії – С. О. Криловського, педагогіки – П. О. Міловського.