Abstract:
Дезінтеграційні процеси в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія (СФРЮ) на початку 1990-х років призвели, з одного боку, до прагнення балканських держав «повернутися до Європи», з іншого боку, стимулювали Європейський Союз (ЄС) фрагментувати Балкани на східні й західні. На середину 1990-х рр. ЄС випрацьовує регіональний підхід для країн Західних Балкан з метою їхнього залучення до процесу європейської інтеграції. Найменш розвинена балканська Республіка Македонія (РМ) єдиною вийшла з СФРЮ безкровно. Протягом 1990-х рр. коаліційним урядам вдавалося вирішувати етнічні питання між македонцями й албанцями в країні допоки в 2001 р. не спалахнуло збройне повстання албанської Національної Визвольної Армії.
В статті досліджується процес формування і розвитку політики ЄС щодо Республіки
Македонія протягом 1990-х рр. – початку 2000-х рр. Показано, що процес дипломатичного визнання РМ Європейським Союзом ускладнився внаслідок суперечностей між країною-членом ЄС Грецією та РМ щодо назви держави, громадянства та елементів державної символіки.
Політичні невдачі ЄС щодо врегулювання югославської кризи в першій половині 1990-х рр.
компенсувались в другій половині 1990-х рр. успішним залученням країн Західних Балкан до інтеграційного процесу. ЄС надавав різнобічну підтримку РМ за допомогою фінансового інструменту PHARE і уклав з РМ Угоду про співробітництво. З 1999 р. ЄС залучає РМ до Процесу стабілізації та асоціації, що означало співробітництво на індивідуальній основі в межах Угоди про стабілізацію та асоціацію (УСА) з метою вступу РМ до ЄС у майбутньому.
Європейський Союз, який грав провідну роль у міжнародних дипломатичних заходах щодо врегулювання міжетнічного збройного конфлікту 2001 р., підписав УСА з РМ з метою змусити македонських політиків почати реформи в країні для розв’язання міжетнічних проблем.
