Abstract:
У статті висвітлюється громадсько-політична діяльність Микити Юхимовича Шаповала – члена Української Центральної Ради, голови Українського національного союзу, одного з ініціаторів й організаторів протигетьманського повстання 1918 р., міністра земель них сп рав уряду Директорії УНР, голови українських есерів у Чехословаччині в еміграції – протягом невеликого періоду від січня до квітня
1919 р.: у складі уряду В. Чехівського та під час поступового відходу Директорії на Захід унаслідок наступу на Україну радянських військ. Особлива увага звертається на політичні переконання і відстоювання есерівських принципів М. Шаповала як у соціально -економічній політиці уряду УНР, так і під час перебування
в Західній Україні. М. Шаповал як автор законів про ліс і про землю, які скасовували право приватної власності на всі землі і ліси без викупу і залишали непорушною лише трудову селянську власність не вище
16,5 га, усіляко пропагував ці закони як в Наддніпрянській, так і в Західній Україні.
Показано, що всі спроби Микити Шаповала проводити громадсько-політичну діяльність в Західній Україні закінчилися провалом через відверте несприйняття його соціалістичних позицій, насамперед, у
земельній політиці, які сприймалися урядом ЗОУ НР як більшовицькі, що стало причиною його арешту та швидкого виїзду з України.
