У статті проаналізовано основні теоретичні положення умов формування професійної компетентності майбутніх учителів історії та представляє головні підходи, що склались у сучасній педагогічній та психологічній літературі. Звернено увагу на відмінності двох взаємопов’язаних понять “компетентність” та “компетенція”, а також представлено трискладову структуру системи компетентностей в освіті, що включає ключові чи базові, загально-галузеві та професійно-спеціалізовані (предметні) компетентності, які набуваються впродовж вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни та подано визначення терміна “професійна компетентність”.
The article analyzes the main theoretical conditions of the formation of the professional competence of future teachers of history and presents the main approaches that have developed in modern pedagogical and psychological literature. Attention is drawn to the differences between the two concepts of competence and competence and the three-part structure of the competency system in education, which includes key or basic, general-sectoral and vocational-specialized (subject) competencies that are acquired during the study of that or other discipline and defines the term "professional competence".