Abstract:
Наприкінці VII – середині ХІ ст. в історії Західної Європи розпочався новий етап, який в історіографії має назву епоха вікінгів. На ті часи країни Західної Європи проходили процес інституційного утворення держав, населення яких потерпало від регулярних грабіжницьких нападів вікінгів. Скандинави змогли на деякий час дестабілізувати ситуацію в Західній Європі, спричинивши тим самим досить масштабні руйнування не лише на заході, але й на півдні та сході континенту.
Саме через це образ населення скандинавського півострова, тобто вікінгів для Європи та загалом усього світу утвердився та зберігся до сьогоднішніх днів, як кривавих варварів та язичників.
Але слід сказати присутність вікінгів на території Західної Європи була не тільки джерелом руйнувань, грабіжу, вбивств та занепаду. Поступово асимілюючись із місцевим населенням, скандинави приносили в життя країн Західної Європи свій побут, традиції та звичаї. Завдяки досвіду вікінгів в морський справі на заході континенту пожвавлюється торгівля також правителі деяких країн, які воювали з скандинавами, почали переймати досвід скандинавів і у військовій справі. Тому слід сказати, що така взаємодія двох народів спростовує негативно-критичне ставлення до скандинавів, а також про необхідність перегляду образу вікінгів, їх здобутків та місця в сучасній історичній науці.
